Живопис
З поширенням ідей просвітництва українське мистецтво набувало світського характеру, оновлювалася система його художніх виразних засобів. Ознаки класицизму найбільш повно проявилися в образотворчому мистецтві. У станковому живописі, зокрема у портретному жанрі, художники звільнилися від іконописної канонічності, у їхній творчості посилилася увага до індивідуальних рис людини, її зовнішності, духовного життя.
У вихованні художників велика роль належала Петербурзькій Академії мистецтв. У першій половині XIX ст. вона була єдиним центром, який давав художникам високу професійну підготовку. В Академії мистецтв училася більшість українських митців. Учнями К. Брюллова і П. Чистякова були І. Сошенко, Т. Шевченко, А. Мокрицький та ін.
Помітний слід в історії української культури залишила творчість видатного російського художника, колишнього кріпака В. Тропініна. Майже двадцять років він прожив в Україні на Поділлі і створив чудову галерею портретів селян («Дівчина з Поділля», «Хлопчик із сокирою», «Українець», «Портрет подільського селянина»), краєвидів, жанрових сцен.
Т. Шевченко. Катерина
С. Васильківський. Українська церква
В. Тропінін. Дівчинка з песиком
Т. Шевченко. Портрет Г. Закревської
Реалістичну спрямованість мала творчість випускника Академії мистецтв Капітона Павлова. Саме він першим серед українських митців створив реалістичні образи людей праці («Тесляр»).
Визначними постатями в пейзажному живописі були І. Сошенко, М. Сажин, В. Штернберг. Картини Івана Сошенка відзначаються правдивістю передачі пейзажних мотивів. Він був хорошим колористом, яскравим доказом є картина «Біля переправи через Дніпро», у якій художник вирішує складне завдання — передачу нічного пейзажу. На Україні працював і талановитий пейзажист Василь Штернберг. Для його пейзажів, написаних під час подорожей Україною,— «Вітряки в степу», «Вид Подолу в Києві» — характерна поетизація природи.
Михайло Сажин виконав аквареллю і сепією низку краєвидів і архітектурних споруд Києва. Кращі твори: «Руїни Золотих Воріт у Києві», «Краєвид з Подолу», «Видубицький монастир», «Андріївський собор у Києві».
Новий етап у розвитку українського образотворчого мистецтва пов’язаний із творчістю Тараса Григоровича Шевченка. Шевченко-художник обрав шлях реалістичного відображення життя. Він приділяв увагу темам, узятим з історії українського народу («Катерина», «Циганка-ворожка», «Селянська родина»).
В. Орловський. Літній день в Україні
Особливе місце в мистецькій спадщині Т. Шевченка посідає портретний жанр (портрети Маєвської, Горленка, Лизогуба та ін.). Вишуканість і романтичність притаманні його жіночим портретам (Г. Закревської, Є. Кейкуатової та ін.). У роки заслання Т. Шевченко показує себе справжнім майстром пейзажного жанру. Вплив Т. Шевченка позначився на творчості Л. Жемчужникова, І. Соколова, К. Трутовського.
Головна тенденція образотворчого мистецтва другої половини XIX ст.— рух до реалізму — з найбільшою силою прозвучала у творчості членів «Товариства пересувних художніх виставок». Найзнаменитіший живописний портрет Т. Шевченка написаний ініціатором створення та ідейним керівником товариства передвижників І. Крамським. Ідея правдивого відображення життя народу, критика несправедливості була співзвучна українському мистецтву. Багато художників-передвижників були родом з України: М. Ге, О. Литовченко, М. Ярошенко. Щорічні виставки передвижників у великих містах стимулювали розвиток українського мистецтва.
Українська тематика знайшла втілення у творчості російського художника І. Рєпіна, вихідця з України. Його твори «Українська хата», «Козак у степу», «Запорожці пишуть листа турецькому султану» відомі далеко за межами країни.
Поетичну красу України оспівували у своїх пейзажах І. Айвазовський («Чумацький обоз», «Весілля на Україні», «Український пейзаж»), М. Ге («Місячна ніч. Хутір Іванівський», «Ранок. Хутір Іванів- ський»), А. Куїнджі («Місячна ніч на Дніпрі», «Вечір на Україні»), І. Крамськой («Місячна ніч», «Русалки»).
Наприкінці XIX ст. кращі традиції живопису передвижників знайшли своє втілення у творчості К. Костанді, П. Мартиновича. Чудову галерею реалістичних портретів гуцулів створив художник із Західної України Т. Копистинський. У цей час сформувалася українська національна школа пейзажного живопису. Розвиток цього жанру в образотворчому мистецтві пов’язаний із творчістю С. Васильківського, П. Левченка, В. Орлевського, С. Світославського, яких об’єднувала палка любов до рідної землі, краса рідної природи.
Нові теми й суспільні мотиви знайшли відбиття в графіці. Академічних висот у художній графіці досяг Т. Шевченко. Подорож Україною надихнула художника створити серію офортів під назвою «Живописна Україна», у якій він прагнув показати історичне минуле, побут і звичаї рідного народу, природу України. За серію офортів «Живописна Україна» Т. Шевченкові було присуджено звання академіка гравюри Петербурзької Академії мистецтв. Його офорти «У Києві», «Старости», «Казка», «Судня рада» відзначаються блискучою технікою, типовістю образів селян, життєвою й історичною правдивістю. У портретах Ф. Толстого, П. Клодта, Ф. Бруні (офорти), акторів М. Щепкіна й Айри Олдріджа (рисунки) художник подає глибоко психологічні характеристики образів.
Т. Шевченко. Байгуші
Великих успіхів у техніці гравюри досяг K. Жемчужников. Він вважав цей вид мистецтва доступним широкому загалу. Серед гравюр художника кращими є офорти «Покинута», «Українська дівчина», «За штатом». Згодом техніки гравюри у нього вчилися І. Крамськой, І. Шишкін, К. Трутовський.
Неоціненний внесок у мистецтво графіки зробив К. Трутовський. Ним створені ілюстрації до творів М. Гоголя, Т. Шевченка, М. Лєрмонтова. Графічні твори G. Мартиновича відзначаються яскравою самобутністю і становлять цікаву сторінку в історії українського образотворчого мистецтва. Чудовий майстер рисунка першим створив малюнки до «Енеїди» І. Котляревського і українських
Т. Шевченко. Старости
Л. Жемчужников. Сліпий кобзар із поводирем
народних дум. А відомий майстер літографії М. Мурашко першим виконав літографічним способом портрет Т. Шевченка для видання «Кобзаря».
Творчість видатних постатей XIX ст. визначала головний напрям в українському образотворчому мистецтві і знаменувала появу нового реалістичного національного мистецтва, близького й зрозумілого народові.
Немає коментарів:
Дописати коментар