Особливості скульптури як виду мистецтва

Особливості скульптури як виду мистецтва

Скульптура подібна до вимовленого слова.

І треба, щоб це слово було енергійним.

Етьєн Моріс Фальконе

                                         

Слово «скульптура» спочатку означало висікання, вирубання фігур з твердого матеріалу. Згодом, цим поняттям стали називати  твори, зроблені за допомогою ліплення.

В живопису або графіці, зображуючи людину, художник відтворює  навколишнє довкілля, обстановку. Повітря, простір, розмиті навколишні предмети беруть участь у формуванні образу, який  створює художник.

В скульптурі цієї можливості художник повністю позбавлений, тут все має бути виражено самою фігурою, її рухом.

Як правило, об’єктом зображення в скульптурі є:

-         людина;

-         тварина;

-         неживий предмет.

      Об’ємна скульптурна форма будується в реальному просторі за законами гармонії, ритму, рівноваги, взаємодії з навколишньою архітектурним або природнім середовищем та на основі анатомічної особливості тієї чи іншої моделі.

Скульптуру класифікують в залежності від:

 Призначення:

-         Монументальна скульптура  (є компонентом архітектурної композиції, адресована масовому глядачу, розміщується в громадських місцях, інтер’єрах громадських  установ; відрізняється величністю, вагомим ідейним змістом, має узагальнені форми);

-         Декоративна скульптура;

-          Станкова скульптура (не залежить від оточення, носить камерний характер, розміщується в залах виставок; у зображенні увага зосереджується на тонких нюансах, русі, що відображує внутрішній світ моделі та враження художника).

2.  Характеру  передачі об’єму:

а) Кругла (вільно розміщується в просторі, вимагає огляду по колу).

          -     голова

-          торс  (зображення по пояс);

-     бюст (погрудне зображення);

-          статуя (зображення у повний зріст);

-          скульптурна група;

б) Рельєфна – об’ємне зображення розгорнуте на площині й частково виступає (або заглиблене в неї).

Виступаючий рельєф поділяють на низький – барельєф і високий – горельєф.

Барельєф – це вид площинної скульптури, в якому зображення виступає над площиною менш, ніж на половину об’єму.

Горельєф – це вид площинної скульптури, в якому зображення виступає над площиною більш, ніж на половину об’єму.

Існує різновид заглибленого  рельєфу – контррельєф.

Контррельєф – це вид площинної скульптури, в якому зображення заглиблюється у площину.

1.     Характер постановки фігури:

-         Фронтальна;

-         Статична;

-         Динамічна.

2.     Характер моделювання поверхні:

-         узагальнена;

-         гладенька;

-         не гладенька;

3.     Матеріал та технології:

-         мармурова;

-         глиняна;

-         гіпсова;

-         металева;

-         кістяна і т.д.

         Основний художній засіб скульптури – реальний дотиковий об’єм, колір застосовується в ній обмежено та умовно.

Камінь та дерево потребують великого узагальнення, бронза та мідь дозволяють невелику деталізацію. Мармур має властивість поглинати світло в себе на 8см, завдяки чому складається враження, що скульптура світиться.

Будь-яка скульптура, яка вимагає складної техніки виконання, як правило, виконується спочатку в глині: вона більш пластична, недорога.