Хоровий концерт — феномен музичної культури України, важливою жанровою ознакою якого було органічне поєднання новітніх досягнень композиторської техніки з глибинними національними рисами традиційного українського хорового співу.
Рукописи М. Березовського:
а) «Обідня»; б) концерт «Не отвержи мене во время старости»
У творчості найвидатніших вітчизняних композиторів того часу — М. Березовського, А. Веделя і Д. Бортнянського — хоровий концерт досяг вершини свого розвитку. У їхніх творах втілено прогресивні художні ідеали того часу, в них у досить специфічній формі звучить протест людини проти насильства, зла, несправедливості. Ці композитори зуміли поєднати досягнення вітчизняної й західноєвропейської музичної культури і сказати своє оригінальне слово в мистецтві.
Максим Березовський. В історію вітчизняної музики М. Березовський — композитор, диригент, співак — увійшов передусім як засновник циклічного хорового концерту. Він створив новий тип класичного хорового концерту, який поєднує італійську вишукану майстерність з візантійською поміркованістю та суто українською сердечною мелодійністю, щедрою красою й духовністю.
Хоровий концерт «Не отвержи мене во время старости» є одним із кращих творів світової духовної музики. Це великий циклічний концерт, який написано для чотириголосого хору з використанням поліфонічних форм, зокрема фуги.
І. Коломієць. Памятник М. Березовському в Глухові. Сумська обл.
До творчої спадщини М. Березовського належать опера «Демофонт», духовні концерти, сонати для клавесина, соната для скрипки і чембало*.
Максим Березовський — творець нового стилю багаточастинного духовного концерту, що поєднав традиції українського хорового мистецтва, зокрема партесного співу, і західноєвропейського класицизму.
Артемій Ведель. Музика А. Веделя — композитора, хорового диригента, співака — глибоко національна, емоційно насичена, яскраво образна. Він втілив у музиці нові вимоги часу, своєрідно розвинув традиції хорового співу і партесних концертів.
Творча спадщина А. Веделя збереглася не повністю. Нам відомі 31 хоровий концерт, серед них — «Доколе, Господи...», окремі твори для хору, зокрема «Херувимська», 6 тріо, серед яких «Покаянія отверзи ми двери», 2 літургії Іоанна Златоустого, «Всеношна» та один світський кант**.
У своїй творчості композитор широко використовував народнопісенний матеріал: мелодичні звороти, ладово-гармонійні особливості, мелодику і гармонію пісень-романсів тощо. У музичній мові Веделя помітними є такі риси, зокрема певні мелодичні звороти, які згодом будуть характерні для творчості композиторів-романтиків. Хорова творчість Артемія Веделя — безцінне надбання української музичної культури.
Дмитро Бортнянський — відомий український співак, композитор і диригент. Майже весь життєвий шлях Д. Бортнянського був пов’язаний із музичною освітою. Корені його творчості сягають глибин давньої української хорової традиції.
* Чембало — різновид клавішного музичного інструмента, попередник фортепіано.
** Кант (латин, cantus — спів) — старовинний урочистий, головним чином релігійний, спів.
І. Гречаник. Меморіальна дошка, присвячена А. Веделю, на стіні Києво-Могилянської академії
Д. Бортнянський
Музична спадщина Бортнянського величезна. Він створив 6 опер на італійські лібрето, понад 100 хорових творів, літургійні співи та багато іншого. Церковно-вокальний стиль Бортнянського є вершиною музичного мистецтва доби бароко.
У своїй творчості Дмитро Бортнянський спирався на традиції української духовної музики, хорового літургійного співу українських православних церков. Твори композитора сповнені інтонаціями народних пісень, церковних кантів, мелодіями багатоголосого українського церковного співу та кобзарського мистецтва. Усе це, поєднане із західноєвропейськими традиціями, зокрема італійськими, витворило неповторний стиль творів Бортнянського, інтерес до яких не згасає і в наш час.
Григорій Сковорода був усебічно обдарованою людиною — філософом-мислителем, письменником, педагогом, музикантом. Як поет, композитор і професійний музикант, Г. Сковорода збагатив національну музично-поетичну творчість новими темами і образами. Його музично- поетична творчість представлена кантами й піснями, а пісні власне знаменують собою народження нового на той час жанру — сольної пісні з інструментальним супроводом. Сковороду вважають засновником жанру побутових, світських, сатиричних пісень. Його пісні співали українські кобзарі і звичайні люди. Часто пісні й канти у виконанні лірників і бандуристів називали в народі «сковородинівськими». Ці пісні й у наш час побутують серед народних.
Які твори Г. Сковороди ви знаєте, які з них ви слухали на уроках музичного мистецтва?
До спадщини письменника-філософа належить збірка «Сад божественних пісень», у якій відбилися життєві події та роздуми автора. У збірці увага зосереджена на думці, що людина повинна бути вільною, щоб реалізувати свої можливості. Автор наголошує, що свобода — це вищий дар і благо для людини.
За жанром «Сад божественних пісень» можна віднести до духовної лірики. Збірка містить 30 пісень та заключний вірш під назвою «Мело дія». Ліричний герой збірки перебуває у пошуках правди, добра і щастя. В основі кожної пісні — «зерно» зі Святого Письма. Кожна з пісень збірки мала виконуватися на мелодію, складену автором.
Г. Сковорода
Музичні інструменти, що належали Г. Сковороді
Пам'ятник Г. Сковороді. Переяслав-Хмельницький
Основу збірки становлять сатиричні алегоричні пісні соціальної спрямованості. До них належить і найвідоміша, 10-та пісня-кант «Всякому городу нрав и права», в якій Сковорода виділив усіх тих, хто заслуговує на осуд.
Ця пісня стала дійсно народною. В репертуарі лірників і кобзарів XIX ст. та в усному народному побутуванні вона зазнала певного шліфування, текстових змін і доповнень.
Немає коментарів:
Дописати коментар